Аналізи на онкомаркери в Києві

Онкологічні маркери — це спеціальні речовини, що виділяються організмом у відповідь на розвиток ракових хвороб або інших нетипових для організму процесів. Вони можуть бути білками, глікопротеїнами або гормонами. Вони виробляються пухлинними клітинами або тканинами, які реагують на патологічні зміни. Рівень онкомаркерів у плазмі чи інших рідинах організму залежить від розміру пухлини, виробництва маркерів тканинами та швидкості їх розпаду.

Часто пацієнти надають надмірної ваги визначенню онкомаркерів. Ідеальний маркер повинен бути специфічним (не має виявлятися у здорових людей чи осіб без онкологічних захворювань), чутливим (рівень має підвищуватися на ранніх стадіях хвороби), органоспецифічним, і корелювати з фазою захворювання та реакцією організму на лікування. Однак, на жаль, ідеальних маркерів поки що не існує.

Онкомаркери використовують для діагностики, моніторингу ефективності лікування, а також для раннього виявлення рецидивів хвороби. Однак їх не застосовують як скринінговий метод профілактики раку, крім PSA при раку простати.

Принципи визначення та оцінювання рівня онкомаркерів:

• Підвищення рівня онкомаркера може бути пов'язане з доброякісними утвореннями.
• Маркери не завжди підвищуються у всіх пацієнтів з певним типом хвороби і підвищуються на ранніх стадіях лише у небагатьох.
• Онкомаркери часто не специфічні для конкретного виду пухлини, адже можуть підвищуватися при різних видах злоякісних новоутворень.

Типи онкомаркерів:

• Скринінгові - наприклад, PSA (простат-специфічний антиген) та CA125.
• Діагностичні - використовуються для діагностики залежно від гістологічного характеру пухлини.
• Визначення ступеня та стадії пухлинного процесу.
• Прогностичні - допомагають визначити подальше лікування.
• Моніторинг - контроль активності пухлинного процесу під час лікування або після його завершення.

Типи за біологічним характером та походженням:

• Моноклональні імуноглобуліни або їх фрагменти.
• Глікопротеїни та їх фрагменти.
• Фетальні антигени (AFP, CEA).
• Гормони (hCG, PTH, кальцитонін).
• Ферменти (ПСА, PKF, NSE).
• Інші речовини (SCCA, тиреоглобулін).

Спеціалісти використовують імуноферментний аналіз для визначення онкомаркерів. Для точності слід використовувати тести одного виробника, і враховувати норми лабораторії, що проводила дослідження.

Різні складнощі, включно з хибнопозитивними результатами, можуть неправильно інтерпретувати аналізи. 

У онкології значний рівень маркера визначають за такими критеріями:

• Без лікування - значне підвищення концентрації у трьох останніх аналізах.
• Під час лікування - підвищення більш ніж на 25% вказує на прогресування хвороби, зниження рівня більш ніж на 50% — часткову ремісію.

Застосування онкомаркерів у майбутньому може включати молекулярні показники, такі як мРНК, IGF2, білок p16, які зараз активно досліджуються і впроваджуються у практику.

Хочете, щоб ми з Вами зв'язалися?